Ось таке рококо - виразнішого й не придумаєш - одначасно пишне і сумне. Кольори в Ґварді мінімальні. Темна умбра в поєднанні з двома іншими кольорами, з котрих один домінує, інший доповнює. Відтак середовище створюється якесь зовсім дивне - святково-трагічне. Також невелекий формат викликає якесь збентеження - бо ж зображувані сцени такі панорамні, такі монументальні, а формат до такої сцени більш ніж скромний!
Завдяки такій аскетичній кольоровій палітрі, Ґварді дуже графічний. Цього немає навіть в Каналєтто, котрий також фарби дуже ощадно вживав. Ґварді це рококова графіка в живописі. Вже таке явне-преявне передчуття романтизму - Гойа гряде! Це і в настрої і в кольорах дуже відчутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар