Мюнхен, Стара Пінакотека
Мабуть заради цієї роботи я вирішив піти в Стару Пінакотеку. Якби не Дюрер, мабуть таки пішов у Модерну Пінакотеку. Про цей портрет можна писати книжки і все що б хотілося про нього писати, зараз я писати не буду. Лиш кілька нотаток:
Він висить немов би й непомітно - помежи великими полотнами, біля виходу в інший зал. Сидячи навпроти, бачив як туристи його неуважно минають. Не наголошений якось особливо, цей портрет ніби ховає свою красоту за аскетичною кольоровою гамою. Якщо в інших живописних роботах АД намагався підкреслити їх "кольоровість" (ніби навмисно хотів показати - це не графіка! Дивіться який я живописець!), то в автопортреті немає цієї амбіційності. Автопортрет майже безколірний - домінує теплий темно-коричневий.
Холоднішим коричневим прописана рука - тому вона дуже виділяється з портрету й різко контрастує з обличчям. Цю відмінність погано видно на репродукціях, однак в оригіналі вона дуже виразна. Цей контраст несе також змістовне навантаження - наголос на жест - вказівка на себе самого.
Іконографічно (жест вказівного пальця, фронтальне зображення) автопортрет Дюрера базується на зображенні Христа. Але про це мала би бути окрема розмова.
Немає коментарів:
Дописати коментар