Тут Дюрер, подібно до своїх сучасників проявляє себе як першокласний рисувальник - в самому обличчі мінімум кольору й мініатюрна витончена робота. Однак щоб підкреслити що це все ж таки живопис, Дюрер дає цей крикливий фон, котрий маєже "ковтає" голову портретованого. Дюрер полюбляв цей теплий фон у портретах, однак в цьому портреті здається пішов далі ніж звично.
А ще дуже цікаві сосни на задньому плані - при їх детальному розгляданні складається враження що бачиш японську мінатюру - і тема, і графічне виканання і подовгаста композиція.
А ще здивував недбало виконаний напис. Дюрер, педант у деталях - невже він міг дозволити собі таку недбалість? Чи може напис виконали пізніше? Або хтось з учнів?
Немає коментарів:
Дописати коментар