Філіппо Ліппі, Мадонна

Стара Пінакотека, Мюнхен

В Мюнхені кілька гарних робіт Ліппі. "Мадонна" мабуть найвдаліша річ. Монументальне "Благовіщення", котре, мабуть, більш відоме, виглядає менш вдало - фігури малі, ніби загублені у пишній архітектурі. "Мадонна" з тим скелястим пейзажем на задньому плані - це вже передчуття живопису Леонардо. Однак, на відміну від його порожнечі, у Ліппі панує спокій і впевненість. Це одна з його пізніх робіт, час коли всі розпачі і сподівання залишились позаду, час спокою останнього десятиліття життя.

Ліппі - один з моїх улюблених художників ХV ст. У нього (подібно як в Ботічеллі) статика цілком гармонійно поєднується з динамікою. Це та межа, котру перейшло вже наступне покоління художників (починаючи, мабуть, з Леонардо) - ними керує вже чиста динаміка - рух художники кінця ХV ст. (не кажучи про століття наступне) представляють не лише зовнішньо, але й за змістом. Художники високого відродження це художники динаміки (у дуже різних значеннях цього слова).

У Філіппо Ліппі дуже дуже тонко відчувається урочиста застиглість візантійського ритуалу. Його картини вже далеко навіть від Джотто (не кажучи про візантійців), однак на відміну від тих таки візантійців доби Палеологів, Філіппо Ліппі зберігає у своїх творах якийсь незбагненний спокій. І це йому вдається не зважаючи на "буремне" життя! (Навіть якщо Вазарі щось напридумував, життя у Ліппі було не нудне). Зрештою він тут не один, хто неспокої життя поєднував з спокоєм творчості - можна згадати також Вермера Дельфтського (хоча в голандця неспокої були радше сімейного характеру).